Класифікація методів планування

Класифікаційні ознаки Методи планування
Вихідна позиція для розробки плану 1. Ресурсний (за можливостями) 2. Цільовий (за потребами)
Принципи визначення планових показників 1. Якісні: – експертно-оцінний – евристичний 2. Кількісні: – екстраполяційний – інтерполяційний
Спосіб розрахунку планових показників 1. Дослідно-статистичний 2. Факторний 3. Нормативний
Узгодженість потреб і ресурсів 1. Балансовий 2. Матричний
Варіантність розроблювальних планів 1. Одноваріантний (інтуїтивний) 2. Поліваріантний (розрахунково-конструктивний) 3. Економіко-математичної оптимізації

За принципом дії і способом отримання інформації всі методи прогнозування і планування можна поділити умовно на дві великі групи: інтуїтивні і формалізовані. В свою чергу інтуїтивні (експертні) методи поділяються на інтерв'ю (анкетування) та аналітичні записи (аналітичні експертні оцінки). Формалізовані методи прогнозування в АПК за принципом дії і способом отримання інформації можна класифікувати на: ð економічні, ð статистичні, ð вирівнювання рядів динаміки, ð економіко-математичне моделювання, ð балансовий метод і т. д.

Метод екстраполяції базується на визначенні динаміки показників у минулому, вважаючи, що темпи і пропорції, досягнуті на момент розробки плану, будуть збережені і в майбутньому. На основі цього методу визначаються проміжні і кінцеві планові показники.

Принципово протилежним є інтерполяційний метод, за яким підприємство визначає мету на майбутнє, встановлює довжину планового періоду та проміжні планові показники. Тобто, на відміну від планування за досягнутими показниками, інтерполяційний метод передбачає зворотний рух від визначеної мети та відповідного кінцевого значення планових показників.

Статистичний метод передбачає використання фактичних статистичних даних за попередні роки, середніх величин під час встановлення планових показників.

Факторний метод є більш обґрунтованим, ніж попередні. Планові значення показників за цим методом визначаються на основі розрахунку впливу на них найважливіших факторів, які зумовлюють зміни показника.



Найбільш точним є нормативний метод планування, суть якого полягає в тому, що планові показники розраховуються з використанням прогресивних норм витрачання ресурсів підприємства, з врахуванням їх змін внаслідок впровадження заходів організаційно-технічного характеру. Застосування цього методу в практиці діяльності підприємств вимагає створення відповідної нормативної бази.

Балансовий метод. Його суть полягає у встановленні пропорцій між потребою в ресурсах та можливостями її забезпечення. Застосування цього методу передбачає розробку таблиць балансу, які складаються з двох частин: наявність і надходження. За змістом баланси поділяють на три групи: Ø натуральні (сільськогосподарські угіддя, техніка, насіння, корми та інші), Ø вартісні (доходи та витрати), Ø праці (потреби та наявність робочої сили).

Розрахунково-конструктивний метод. Передбачає використання під час планування багатоваріантних розрахунків та вибір із них найбільш сприятливих для визначеного виду виробництва продукції (виконання робіт).

Економіко-математичний метод. Під час складання планів економічного і соціального розвитку застосовують економіко-математичні методи з використанням електронно-обчислювальної техніки (економіко-математичне моделювання). При цьому розробляють економіко-математичну модель задачі й, розв'язавши системи рівнянь, знаходять значення невідомих величин, за яких досягається потрібний результат.

У сучасних умовах використовують не один метод планування, а їх комбінацію залежно від реальних умов виробництва, впливу зовнішніх чинників. Наприклад, в умовах слабкої конкуренції використовується ресурсно-факторний метод. В умовах сильної конкуренції доцільним є інтерполяційно-факторний метод з використанням ЕОМ.

5. Механізм планування

­ Механізм планування – це сукупність засобів, за допомогою яких приймаються планові рішення та забезпечується їх реалізація.

Механізм планування розкриває внутрішню модель процесу вироблення мети і завдань функціонування організаційної структури чи підприємства та формування його функцій.

У ринковій економіці підприємство чи організаційна структура самостійно формує програму діяльності і визначає мету на певний період.

­ Формування мети – це процес прийняття планових рішень, який випереджує майбутні дії. Мета діяльності всіх структурних підрозділів повинна узгоджуватися і підпорядковуватися загальній меті.

Вибір і формування мети проводяться на основі детального аналізу та оцінки ринків, внутрішніх чинників, закономірностей і тенденцій розвитку галузі. Аналіз передбачає оцінку позитивних моментів функціонування підприємства в даному ринковому середовищі, а також оцінку можливих негативних наслідків його діяльності.

Визначені мета і завдання повинні відповідати вимогам:

ð функціональності – можливості трансформації загальної мети в завдання для нижчих рівнів;

ð часового взаємозв'язку між метою довготермінового і короткотермінового характеру;

ð можливості перегляду за зміни умов

ð концентрації ресурсів і зусиль

ð багатовекторності та системності.

Успішна реалізація мети значною мірою залежить від організації процесу розв'язання завдань і планування проблем, функцій планування.

­ Функції планування – це види робіт, дій, процедур, які здійснюються в процесі формування плану, спрямовані на зміну стану підприємства.

За допомогою процесу планування ініціюється ефективне використання наявного потенціалу підприємства: матеріального, трудового, інтелектуального.

Ø Рис. 1.4. Класифікація механізму планування

У процесі планування необхідно врахувати фактор ризику, передбачити заходи його уникнення або зменшення.

Функція оптимальності планових рішень реалізується шляхом вибору за відповідними критеріями ефективного варіанту використання ресурсів, часу досягнення мети з низки альтернативних рішень.

Функція контролю в процесі планування здійснюється шляхом порівняння реальних результатів виробничо-господарської діяльності з плановими параметрами, аналізами роботи всіх підрозділів підприємства, з'ясування причин відхилень та регулювання виробництва.

Планування забезпечує документальне відображення ходу виробничо-господарської діяльності та інформування всіх учасників виробничого процесу про визначену мету, завдання та заходи з їх досягнення.

Пропагандистська функція процесу планування полягає в інформуванні громадськості про наміри підприємства, успішні управлінські та підприємницькі дії, допущені помилки.

Процес планування має свою технологію, яка передбачає послідовність виконуваних операцій та робіт з формування плану.

Визначення мети планування є вирішальним фактором під час вибору форм і методів планування, критеріїв оцінки планових рішень та контролю за ходом їх реалізації.

Світова практика планування виробила дві організаційні форми поєднання функцій планування – Ø централізовану та Ø децентралізовану.

Централізована система планування сприяє координації роботи взаємопов’язаних структурних підрозділів підприємства. Однак з розширенням масштабів діяльності, посиленням процесу диверсифікації, появою багатогалузевих концернів планування з одного центру стає неможливим.

За децентралізованої форми планування планова робота здійснюється на трьох рівнях: Ä вищого керівництва, Ä кожної виробничої одиниці, Ä виробничих ланок. Основна робота зі стратегічного планування зосереджена на рівні вищого керівництва. Поточні тактичні плани розробляються кожною виробничою одиницею. Оперативно-календарні та поточні техніко-економічні плани – прерогатива виробничих ланок і формується з врахуванням специфіки їхньої роботи.

Як свідчить досвід, рівень децентралізації функцій планування на різних підприємствах може бути різним.

В більшості зарубіжних країн планова служба виконує функції більшості галузей виробничо-господарської діяльності: реєстрація замовлень; складання калькуляцій та виробничих планів з врахуванням термінів виконання замовлень; матеріально-технічне забезпечення; завантаження устаткування; транспортування і збут готової продукції.

У вітчизняній практиці планування ці функції виконуються в різних функціональних відділах: виробничому, праці і заробітної плати, планово-економічному, матеріально-технічного забезпечення і збуту та ін.

Ідеальною є ситуація, коли всі працівники підприємства залучаються до обговорення і складання планів.

­ Вище керівництво є основним ініціатором процесу планування, Воно визначає його основні етапи і послідовність виконання.

Крім того, воно розробляє стратегію підприємства і приймає рішення зі стратегічного планування.

Функції команди плановиків зводяться до участі в розробці стратегії підприємства, аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища, складання прогнозів. Плановики надають поради і консультації з техніки планування, сприяють поширенню професійних методів планування. Вони здійснюють підготовку кінцевого варіанту плану.

Керівництво середньої та вищої ланок і спеціалісти підрозділів розробляють короткотермінові плани. В їхні обов'язки входить аналіз внутрішнього і зовнішнього середовища, складання прогнозів.

Склад і кількість працівників служби планування на підприємстві залежать від типу організаційної структури, стилю управління, розміру підприємства.

Спеціаліст з планування є важливою фігурою на підприємстві, незважаючи на те, що він не приймає рішень з планування. Він визначає змістовий та організаційний аспект планування, передбачає майбутнє підприємства.

Вимоги до особистих якостей фахівця з планування:

Ä бути хорошим теоретиком, володіти навичками абстрактного мислення;

Ä мати властивості дипломата;

Ä відчувати стиль підприємства, застосовувати свої знання у формуванні політики підприємства;

Ä добре володіти різними технологіями планування;

Ä на професійному рівні спілкуватися зі спеціалістами різного профілю – маркетологами, фінансистами, постачальниками тощо;

Ä володіти досвідом роботи в підприємницькій сфері, мати досвід управління.

Аналіз стану планування на українських підприємствах, які функціонують в умовах непередбачуваності, конкуренції, швидкої зміни кон'юнктури, неефективного державного регулювання, засвідчив його недієвість. На більшості підприємств плани діяльності взагалі не розробляються. Одночасно зарубіжний досвід показує, що в умовах ринку саме завдяки плануванню виробничо-господарської діяльності можна забезпечити виживання та ефективне функціонування підприємницьких структур.

Деякі великі підприємства, орієнтовані на масовий випуск продукції, перейшли виключно на метод планування згідно зі замовленнями, що не дозволяє ефективно використовувати наявний на них виробничий потенціал, сприяє необґрунтованому зростанню цін на продукцію (роботи, послуги) за рахунок утримання незадіяних ресурсів інфраструктури.

Більшість підприємств стали проводити маркетингові дослідження для пошуку замовників і ринків збуту продукції, однак результати цих досліджень не використовуються під час планування всіх напрямків виробничо-господарської діяльності.

Сучасні проблеми планування пов'язані з тим, що не враховуються об'єктивні межі планування, перевага надається короткотерміновим завданням, зі слабкими навиками управлінців в галузі планування, з тим, що спеціалісти з планування ідеалізують підприємницьку ситуацію, не володіють тактикою досягнення поставленої мети.



6860296005208268.html
6860441649072599.html
    PR.RU™